|
 |
 |
|
 |
|
 18.03.2008 : Вийшов у світ новий літературно-мистецький портал ЗАХІД-СХІД zahid-shid.net |
 30.07.2007 : У часописі "Нова проза" (том 6) опубліковані новели "Сліпий" та "Апельсини для Зосі" (с.88-107) |
| 11.07.2007 : Фото з презентації книги "Нарікаю іменем" у Львові |
 10.07.2007 : Стаття "Символ і символізм. І.Франко та слов‘янські контексти. " |
| 26.04.2007 : Надрукована моя поезія у журналі "Ї" № 46 / 2007 "Культ молодості" |
|
|
|
|
     |
 |
|
|
|
|
|
|
|
|
| ***** |
Пишу листи,
Як телеграми.
Вистукую серцем
Кожну мить.
Увага - крапка -
Пробіл - і - мама.
Ще Ти і потім -
Ти - не - Ти.
Не буде більше
Тет - а - тет (у),
Така вже мода колись була.
Хотілось просто крикнути:
Де Ти?
Пробіл і крапка -
Мене нема.
|
| ***** |
Нарікаю Іменем -
Вірю в те, що збудеться.
Будеш ти Марією,
Маминою мрією.
Нарікаю ніжністю,
Поцілую ласкою.
Будеш ти чарівною
Татовою казкою.
Нарікаю донею -
Що тобі назначено.
У твоєму імені
День твого призначення.
Нарікаю долею
Мудрою, щасливою.
Будеш ти Марією
І моєю мрією.
|
| ***** |
Я прийшла тебе послухати.
Просто сісти в кутку і все.
Так буває, коли пробачити
Неможливо себе, і ... тебе.
|
| ХАТІ |
Сказала Хата: "Буду умирати,
Несіть сорочку, що там у людей?
Ось так мене сховаєте, як тата,
І буду я у пам"яті дітей.
І будуть внуки правнукам казати:
Оце на фото - прадідусь Степан,
Це виноград - а це - та сама Хата,
Та сама Хата, Хати вже нема.
Бо що трусити старчими кістками,
Чи схочуть діти неміч доглядать?
Така луна стоїть поміж хатами -
Людей нема - аж хочеться кричать..."
Ось так скінчилась ціла епопея -
Родина, старість, коні, виноград.
Стоїть бабуня і цілує двері,
Щоб повернутись з Києва назад...
|
| ***** |
Обірвалась струна...
Згадую "Вальс Меланхолік".
Увертюра до болю проста,
Партитура знайома до болю.
Усе йде по нотах,
Але - не душа.
Хіба може душа
Йти...
А її примушують,
Тягнуть,
Як корову на мотузку.
Але ж і ...
Навіть корову жаль.
А тобі
Мене
Ні.
|
| ***** |
Буде осінь іти
І Ти.
Так тихо беззвучно
Разом,
Як тінь
ЇЇ.
|
| ***** |
Мама пише листи
Доні.
" Доню моя, ти щаслива?"
Він пише листи
ЇЇ
"Мені без тебе нестерпно..."
Мама написала лист
Синові
"У тебе немає серця..."
А де ж воно, серце його?
Невже і нема?
Очевидно дилема
Проста -
Є Він і Вона.
І так написано
В книзі життя.
|
| ***** |
Котику мій сірий,
Чорно-білі лапи.
Ти ходив до кого
В горобину ніч?
Поки ворожив ти,
Сидячи на хаті,
Прилітав до мене
Мудроокий Сич.
Котику мій сірий,
Вже була година,
Що мені сказала -
Ворожінням зась.
Він прийде за мною,
Він прийде по мене.
І тебе навічно
Злодію продасть.
Тільки ти не бійся
чарівного зілля,
Не воно - отрута -
Трунок не п"янкий.
Буду я щаслива
В день свого весілля.
Будеш ти на хаті
Долю ворожить.
І прийде по мене
Три біди -напасті
Кожна з них у мене
Буде на руці.
Я залишу сину
Мудрооке щастя.
Зоряну годину
Передам дочці.
|
| ***** |
В соборі пусто, в соборі темно.
З мамою ставимо свічі.
Вона тримає Марійку...
І так усе, наче я дома.
Немає Кольну, нема дороги...
Зійшлося все воєдино.
|
| ***** |
Я живу у полі Михайла.
Але знаєте - і це ще гарно.
Поруч - Поле Дракона,
А далі - Сім Гір.
І навіть у Полі Дракона
Часто згадую Київ,
Тих, кого зі мною
Немає...
|
| Українцям |
І не зламався сніг
Під кригою.
Від поля бою
Слід залишиться.
Люди ідуть
Зболені,
Люди ідуть
Стомлені,
Люди ідуть
З вірою..
Багряніє злістю
Спокуса,
Кусає сусідам лікті.
Які гріхи
Спокутуємо
У жовтогарячому
Світлі?
Усе іде
Від початку -
Софія
Буде вічною,
І буде дзвін
Над Михайлівською,
Київ - вистоїть.
І будуть іти люди
Одягнені,
Як на Пречисту,
Апостол -
Завжди без воїнів.
Самотньо
Приходить Істина.
|
| ***** |
Коли струна зветься болем,
І все заходиться страхом,
Тоді приходиш Ти -
Всесильний Боже.
І більше не буде тиші,
Бо й так віддзвеніла
Пусткою тятива.
Я бачу Тебе ще здалеку -
Ти сидиш на порозі останнього дому,
Що зветься Самотністю.
Ти сьогодні став дідом.
Чи знаєш Ти - що Син
З немовлям на руках?
Так схоже на тебе -
Очима.
А усмішка - батька.
Іронія?
Ні. Очевидно життя.
|
| ***** |
Срібним туманом дим -
Білим-білим.
А на стіні гаснуть лики.
Розлітається тінь у великі,
Зовсім засніжені сонця.
Ну як вам це -
До серця, чи до лиця?
Звичайно, тривога міниться.
Заграва чудесно-зоряна.
Погода зимою ніжиться,
Природа - зморена.
|
| ***** |
Філософія цієї зустрічі -
Одвічна загадка.
Я буду сумувати іноді,
Але пошепки.
Щоб ніхто-ніхто,
Навіть Ти
Не помітив непевності
Голосу.
Тремтіння осіннього
Листу.
Серце, достиглим колосом,
Ніжно схилиться.
|
| ***** |
Ви не чули прогнозу?
А жаль.
Сніг та осінь
Вбачають на ранок.
А сьогодні весна,
Як печаль.
Значить, осінь таки
Не примара.
А сьогодні - прекрасна пора.
Груші -яблука ще не поспіли.
Ну які там жнива?
Звісно, Ви посивіли.
Певне, Ваші слова
Я читала в торішніх
Журналах.
На пожовклих листах
Ще бадьориться
Спалах.
Ви не чули прогнозу?
А жаль.
Потепління душі обіцяють.
Три копійки на чай?
Помилився синоптик.
Жаль.
|
| ***** |
Дитяча долонька
Торкнулася снігу.
Який він щасливий,
Сніг.
Згорнувся у краплю,
Щоб бути кригою.
І раптом -
Ласкавий кіт:.
Цілує ручки,
Лиже пальчики,
Лоскоче малечий ніс,
Сміється донечка,
Стрибає зайчиком
І тулить до себе
Сніг.
|
| ***** |
Витримана часом дегустація -
На гримасу гордого чола.
Чоловіку можна все пробачити,
А тим паче навіть жартома.
Ну скажи - про символи і значення.
Розкажи про формулу життя -
Жінка хто - означник чи означення,
Чи для тебе значення нема?
Мудрий ти, мовчиш і усміхаєшся.
Кажеш, любиш, ось тобі життя.
Як тебе такого не пробачити?
І для цього значення нема.
Тільки знаєш - все тобі не скажеться.
На питання - відповідь проста.
Я без тебе, як на дегустації -
Є вино, а присмаку нема.
|
| ***** |
Ми сьогодні творимо
Історію.
Хто сказати міг,
Що навпаки
Побіжить годинник -
І не совісно,
Що із церкви винесли
Хрести.
Стоїмо і молимось
У космосі.
Ні жалю, ні плачу,
Ні зими,
Може вперше
На земному просторі
Прикрашають квітами
Щити.
|
| ***** |
Що тобі написати?
Навіть не знаю.
Про те, що сьогодні сніг.
Насправді - його немає,
Насправді є Невін.
І хто тут сказати важко -
На стіни падає тінь.
Але мені не страшно,
Самотньо просто мені.
|
| ***** |
Тихо-тихо, навшпиньки
Іде час.
Кожен рік - це відстань
Шалений кілометраж.
І так, якби не фото,
То нас ніби нема.
А так - сім"я, робота,
Словом, життя.
|
| ***** |
Вони приходять, як ненароджені діти.
Їм би жити, але не час.
І можна без них старіти,
І їм бути без нас.
Але як сказати важко,
Хто має потім прийти.
Може - більше нікого
На цілі світи...
|
| ***** |
Без риторики,
Без поетики.
Тільки речення,
Стільки слів.
І найкращі уроки етики
Вимагають значних майстрів.
От, скажімо,
Остання епіка -
Як без образів,
без образ
На усі закони логіки
Був і висновок, і наказ.
І було
таки написано-
Все від Бога -
Таки що так.
Тільки бог був із тих естетиків,
Що ішов по чужих кістках.
Де не діють
Закони логіки.
Ні ейдетики,
Ані дискурсу.
Пробиваються богообрані -
Богозрадники та пройдисвіти.
|
| ***** |
Я не бачу землі своєї.
Я її не бачу...
Як на ритм покласти відчай -
На руках же донечка.
І приходить земля моя
До мене
Запалює
кожну ніч ліхтарі
І каже: "Дивися,
Навчися бачити.."
А вона приходить...
Запалює світлом небо
І молиться...
|
| ***** |
Ось така моя непокора.
І Ти не можеш без неї,
Бо мене без неї нема.
Іду від тебе до тебе -
Така дорога важка,
Що знаєш,
Здається краще,
Не бачити світу,
А в ньому тебе.
Але
Ти чекаєш на мене,
Тому обираю тебе
І безтебе...
|
| Для Тебе |
Не загубишся Ти ніколи.
Я так мушу Тобою жити.
Притуляю до вуха мушлю,
Прислухаюсь до шепоту моря...
Як далеко усе забуто.
Я так люблю даровані квіти
Всі Тобою, тільки Тобою.
Іще білих троянд багато,
Але кожна таємно обрана -
Їх даруєш мені на свято.
Але жодна з них не збережена -
бо не вмію сушити душі.
Як біліють вони пелюстками,
Як на радість мені даровані,
Так боюся Тобі сказати,
Час прийшов мене відпускати...
|
| ***** |
На плечі - дві сови.
Довгий плащ на руці.
Черевики загорнуті в попіл.
Так приходжу сюди,
У покинутий дім,
Зупиняюся в передпокої.
Тут залишиться плащ,
На руці - дві сови,
В черевиках іду по сходинках.
(Я жила тут колись)
Від моєї ходи
Опадає вниз попіл.
У кімнаті - ніч,
На вікні - день.
Як тоді,
Годинник у шафі.
І злітає з плеча
Біло-сива печаль -
Я іду до своєї кімнати.
І тепер тут НЕЯ -
Все не так, як було,
Задивляюсь на фото дитячі.
Покидає мене сова,
Чую - вона плаче.
Повертаюсь назад,
Мокрий сніг на щоці,
На порозі лежить попіл.
Я приходжу сюди,
Мені затишно тут,
На долоні моїй
Спокій...
|
| ***** |
Повертаються птахи з вирію.
Дикі гуси летять на Схід.
Я за лебедем, іду за лебедем,
Рученятко в моїй руці.
І куди ти ідеш, донечко?
На якій землі живеш ти?
Прокидається моє сонечко
З білим зайчиком на щоці.
Переходжу з тобою лінію,
За котрою дороги нема.
Зимно так мені не від холоду,
А від того, що тут одна.
|
| Його любили люди, а він - людей... і Бога. |
Відходять за білим променем
Мудрі пілігрими.
Життя - це подорож -
Зі світу у світи.
І кожна мить -
Це відстані між ними.
І кожна відстань -
Відстань на віки.
Грядуть розлуки.
Люди, як комети -
Безслідно гаснуть,
Дунув - і нема.
Буває одиноко
На планеті,
Коли на камені
Карбують імена.
|
|
|
|
|
|
